Історія зарубіжної та української правової думки є на сьогодні окремою наукою, яка відокремилась від Історії політичних і правових вчень. В ній-містяться важливі відомості щодо розвитку юридичної науки протягом усіх історичних періодів. Правова наука рухала юриспруденцію, значною мірою-направляла її, а отже-зіграла помітну роль в загальному історичному розвитку суспільства. Ця дисципліна має досить велике значення для розвитку української правничої науки, якій треба ще, звісно ж, піднятись, до кінця довети свій стан до стандартів розвинених держав, і відігравати в Україні відведену їй суспільством роль.
В Україні було цілий ряд видатних вчених в галузі правознавства-Станіслав Дністрянський, Олександр Огоновський, Отто Ейхельман (значно мірою українець), Борис Кістяківський, Пилип Орлик, Микола Зібер, із сучасних, можливо-Володимир Коссак, Василь Тацій тощо. Вони внесли помітний вклад у розвиток української науки, розбудову (інформаційну тощо) юридичної професії в Україні. Віднедавна в Україні відбуваються модернізаційні процеси, складовою частиною їх є і має бути реформа у сфері правової науки, ще-законодавства тощо, доведення їх до розвинутого рівня.
Боротьба з політичним радикалізмом, зокрема-злочинністю "регіоналів", "кучмістів"-має ефективно здійснюватись в нашій державі, поступальний розвиток суспільства має мати вільну для себе дорогу. Останнім часом в цій сфері, модернізації юридичної професії, зроблені успіхи: реформується юридична наука (в чому автор приймав участь), запроваджується діяльність нових практично-юридичних тощо органів державної влади і їх силових підрозділів: Державного бюро розслідувань, Антикорупційного бюро, нової поліції тощо.
Досить важливим в історії української правової думки був у час входження Галичини до Австрійської імперії й Австро-Угорщини зв'язок з Віденським університетом й австрійською правовою наукою. У цей час становище тамтешніх українців відносно покращилось: було відкрито український педагогічний інститут в Перемишлі протягом 1817-1818 рр., на базі Львівської братської школи в кінці XVIII ст. створено науковий, трішки-й навчальний інститут "Львівський Ставропігіон", число українських кафедр у Львівському університеті поступово збільшувалась: в кін. ХVIII-на поч. ХІХ ст. в українців було дві з чотирьох кафедр на Теологічному факультеті, 1848 р. з'явилась Кафедра руської (української) словесності, 1862 р.-кафедри цивільного права і кримінального права на Юридичному факультеті, також-Кафедра філософії, в кінці ХІХ-на поч. ХХ ст. ряд кафедр в університеті було українізовано (на той час для такого потрібно було, щоб українець очолював кафедру, таким шляхом, в основному, перехід до українців і здійснювався). Після входу території Галичини до Польщі у 1919 р. деякий час існував український таємний університет, незабаром-відкрився Український вільний університет у Празі.
Це-має відношення до написання (і необхідності захищення) мною кандидатської дисертації з юриспруденції, на тему "Правова думка на Галичині у 80-х рр. ХІХ ст.-20-х рр. ХХ ст.". Її-вже написано, маю захистити, хочу отримати відмінну оцінку за те.
Загалом дисципліна-зовсім непогана, я офіційно буду пропонувати, щоб вона викладалась в якості спецкурсу чи факультативу тощо у юридичних вищих навчальних закладах.
Немає коментарів:
Дописати коментар